ДАВАЛЬНИЦЬКЕ ПАЛЬНЕ: ХТО ЗАПЛАТИТЬ АКЦИЗ

Юлия Лавреха,
юрист ILF

Якщо ви передаєте сировину для виробництва пального на давальницьких умовах, то не можете зменшити суму акцизного податку на сплачений із сировини акциз. Так вважає ДФС України[лист від 26.04.2017 № 9023/6/99-99-15-03-03-15]. Проте цей висновок не такий однозначний, як здається на перший погляд.

Замовник має платити стільки, скільки і виробник

Замовник за договором про виробництво пального на давальницьких умовах не сплачує акциз до бюджету. Він передає акцизний податок виробнику, тобто відшкодовує йому витрати на сплату акцизу. Податкове навантаження передається від виробника на замовника. Але не можна передати більше або менше, ніж ти повинен сплатити. 

Тому замовник має передати виробнику ту суму, яку виробник повинен сплатити до бюджету – суму, необхідну для відшкодування сплаченого податку.

А скільки акцизу платить виробник

У виробника в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) від об’єму готової продукції віднімається об’єм наданого давальницького пального. Можлива доплата акцизу у разі зміни коду УКТ ЗЕД у процесі виготовлення, проте сума все одно зменшена.

Крім цього, виробник має право зменшити суму акцизу з виготовленого пального на суму акцизу з сировини (пп. 217.6 Податкового кодексу України). Для цього він заповнює в декларації з акцизного податку графу 17 Додатку 1 і рядок В11.2 Розділу В декларації (форма затверджена наказом Мінфіну від 26.09.2016 № 841).

Таким чином, при виробництві пального з будь-яких підакцизних товарів виробник платить зменшену суму акцизу.

То скільки насправді має заплатити замовник

Вважаю, що замовник має право розраховувати суму аналогічним чином – як і виробник.

Інакше виникає запитання: на якій правовій підставі виробник приймає від замовника суму більшу, аніж сплачує акцизу до бюджету. Адже з листа ДФС України не випливає, що виробник на давальницьких умовах не може скористатися п. 217.6 Податкового кодексу.

Норми Податкового кодексу не є однозначними. Так, у п. 217.6 кодексу немає вказівки на суб’єкта, який має право застосовувати цю норму. Умова застосування – для виробництва пального використовується підакцизна продукція. Немає й умови, щоб саме виробник сплатив акцизний податок з сировини.

Словосполучення «відповідна сума» в пп. 222.1.5 Податкового кодексу означає суму, яку повинен сплатити виробник до бюджету. Закон не розмежовує суму акцизу, яку платить виробник, та окремо суму, яку передає замовник. Але навіть гіпотетично вони мають бути однаковими. А сумнів має тлумачитися на користь платника (п. 56.21 та пп. 4.1.4 Податкового кодексу).

Для уникнення викривлення конкуренції необхідно, щоб умови оподаткування виробництва власними силами та на давальницьких умовах були однаковими. Відшкодування акцизу замовником існувало ще до запровадження пп. 217.6 та СЕАРП, а отже, ця проблема виникла через непродумане внесення змін до закону.

Таким чином, для замовника за давальницькою схемою сума акцизу має визначатися так само, як і для виробника.

Позиція ДФС України залишиться фіскальною. Проте існує не один приклад, коли суд скасовував листи ДФС. Тому замовникам радимо діяти на випередження: отримати індивідуальну податкову консультацію (на ваше ім’я) та оскаржити її в суді.